ВОДНА І КАНАЛІЗАЦІЙНА МЕРЕЖІ

Водна і каналізаційна мережа

Створення каналізаційної мережі всередині ванної кімнати слід розпочати з виконання каналізаційних відводів – спеціальних відгалужень, які з'єднують каналізаційний стояк з окремими пристроями. Загальний відвід до каналізаційного стояка можуть мати умивальники, ванни та душові кабіни. Окреме відведення, що знаходиться нижче інших, повинен мати кожен унітаз.

Щоб уникнути проблем з повільним стоком води або закупорюванням відвідних труб, слід підібрати їх ухили і діаметри. Каналізаційні труби повинні мати нахил на кожен метр довжини. Діаметр труб залежить від приєднаного пристрою – для унітазу мають використовуватися труби діаметром 110 мм, для ванни або душової кабіни – 50 мм, а для підключення сифона умивальника – 32-40 мм.

В залежності від приєднаного пристрою впускний отвір для сифона слід поміщати на різних висотах. Для умивальників впускний отвір сифона має знаходитися на рівні від 50 до 60 см вище підлоги. Для душових кабін – кілька сантиметрів над підлогою, а для ванн – більше 10 см (як правило 15-16 см вище підлоги). Всі сифони мають бути обладнані гідрозатворами, які захищають ванну кімнату від неприємних запахів з каналізації.

Відведення для унітазів може бути вирішене двома способами. Це залежить від відводу самого унітазу, вертикального або горизонтального. Найчастіше в туалетах використовується горизонтальний відвід, хоча в деяких будівлях (в основному старих) зустрічається вертикальний. В залежності від виду відведення в туалеті слід обрати й відповідний тип унітазу.

Каналізаційна мережа – це тільки частина трубопроводів ванної кімнати. Не менш важливою є водопровідна мережа, тобто труби, які підводять воду до пристроїв у ванній кімнаті – умивальника, ванни, душової кабіни або зливного бачка. Застосування відповідних труб дає змогу підвести воду у ванній кімнаті в будь-яке місце.

Труби вкладають або в підлозі, або у видовбаних в стінах жолобах. Можна вибрати класичні сталеві труби, мідні або пластикові. На жаль, найпопулярніші сталеві труби мають безліч недоліків – низькоякісна сталь і засмічена вода призводять до того, що вони швидко піддаються корозії, заростають каменем, отже вимагають заміни кожні 7-10 років. Тому варто вибирати мідні (більш дорогі) або пластикові труби.

Пластикові труби легше сталевих і простіше монтуються. До того ж низький коефіцієнт теплопровідності дає невеликі втрати тепла. Внутрішня поверхня цих труб дуже гладка, що зменшує опір струменя води і запобігає відкладенню каменю на внутрішніх стінках. Водопровід з пластика не впливає на смак, колір і запах води. Однак він більш чутливий до сонячного світла і підвищеної температури.

Водопроводи виконані з міді більш стійкі до підвищеної температури або сонячного світла, мають гарний коефіцієнт тепло- і електропровідності. Це гнучкий матеріал, отже, легкий в монтажі. Мідні водопроводи дуже міцні – при правильному виконанні їх можна експлуатувати близько 50 років. Однак мідні водопроводи чутливі до деяких видів корозії.

Важливо! Водопровід не можна прокладати над газовими трубами та електричними проводами. Також слід уникати розміщення з'єднань труб в підлозі.